Радіодиктант національної єдності — це щорічна подія, яка об’єднує українців з різних куточків світу довкола рідної мови. Уперше радіодиктант відбувся 2000 року, цей захід став не лише освітньою акцією, а й символом єдності та української ідентичності.
Диктант писали в українських видавництвах, медіа, судах, посольствах, школах та багатьох інших закладах. До участі долучилися і військові. Незважаючи на повітряну тривогу, яка прозвучала під час диктанту, більшість українців, змогли завершити роботу в укриттях.
Символізм цієї події полягає не лише у перевірці грамотності, а й у зміцненні національної свідомості. Учасники відчувають себе частиною великої спільноти, яка розуміє цінність рідної мови.
Перші тексти радіодиктантів не були спеціально написані для цієї події, тому деякі учасники знаходили їх у книжках і просто переписували. Одного року використали адаптований текст зі збірника диктантів, унаслідок чого надійшли десятки робіт, у яких твір був поданий без змін і скорочень, як у збірнику. Тому текст для радіодиктанту створюється на замовлення, уникаючи авторських знаків. Однак загальна кількість орфограм у ньому велика, що робить написання без помилок справжнім викликом. Цьогорічною авторкою диктанту «Магія голосу» була українська письменниця Оксана Забужко, а продиктував його поет, нині військовослужбовець, Павло Вишебаба. Текст є особливим, адже присвячений сторіччю Українського радіо -події, яка об’єднує кілька поколінь українців. У творі згадувалася видатна українська оперна співачка Оксана Петрусенко, голос якої захоплював Катерину Білокур і Соломію Крушельницьку, а на прощання з нею прийшло сто тисяч людей.
У соціальних мережах бурхливо реагували на твір пані Оксани, тому що в неї складна література та складний синтаксис, але авторка була дуже гуманною цього разу. Тому текст сподобався учасникам та був не надто складний для написання. А також відзначають, що Павло Вишебаба виразною інтонацією допомагав розставляти розділові знаки. Після диктанту почалися обговорення й жарти:
У Забужко речення довші, ніж та їх повітряна тривога під час радіодиктанту.
За словами Вишебаби, він отримав текст раніше і зміг підготуватися до диктанту, перевірити всі наголоси. Щодо деяких слів мав навіть дискусії, але сподівається, що не припустився помилок у читанні. А також зазначив: найскладніше було не заспівати «Реве та стогне» і танго «Оксано, Оксано…»”.
Радіодиктант національної єдності є важливою подією, що виходить за межі звичайного освітнього заходу. Він гуртує українців, підкреслює важливість національної ідентичності й мови. Та є живим прикладом того, як слова можуть об’єднувати, надихати й допомагати будувати спільне майбутнє.
Христина Сібулатова